Розмір вихідної допомоги
Розмір вихідної допомоги залежить від підстави звільнення працівника (див. таблицю).
| Розмір вихідної допомоги | Підстава припинення трудового договору |
| Не менше середнього місячного заробітку | У разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП) |
З ініціативи роботодавця у випадках:
|
|
| Дві мінімальні заробітні плати | У разі призову або вступу працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП (п. 3 ст. 36 цього Кодексу) |
| У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку | З ініціативи працівника, внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (ст. 38 та 39 КЗпП) |
| У розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток | У разі припинення трудового договору через припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП) |
Розрахунок вихідної допомоги
Які доходи беремо до уваги?
Розрахунок вихідної допомоги здійснюється відповідно до Порядку №100 виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.
Працівнику, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
У разі якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Нагадаємо: премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.
Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Те, які доходи не беремо до розрахунку, зазначено в п. 4 Порядку №100. Крім звичайних винятків (таких як одноразові та різні незарплатні виплати), у розрахунку вихідної допомоги не враховуються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (лікарняні, відпусткові, декретні тощо).
Як визначаємо розрахунковий період?
Розрахунковий період для обрахунку вихідної допомоги – це два місяці, які передують місяцю звільнення. При цьому беремо до розрахунку тільки фактично відпрацьовані працівником дні.
Якщо немає розрахункового періоду
Якщо протягом розрахункового періоду працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.
Зверніть увагу: якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
За якою формулою рахується вихідна допомога?
Нарахування вихідної допомоги провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати шляхом множення середньоденного заробітку на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Тобто формула для розрахунку виглядає таким чином:
ВД = (ЗП/КВ) х (РД/2), де
ВД – вихідна допомога;
ЗП – заробітна плата за фактично відпрацьовані робочі дні протягом двох місяців, що передують місяцю звільнення, або ж за інші періоди чи за тарифною ставкою відповідно до приписів Порядку №100;
КВ – сума фактично відпрацьованих робочих днів за два місяці, що передують місяцю звільнення (або за інший період, що використовують для проведення розрахунку);
РД – кількість робочих днів за два місяці, що передують місяцю звільнення, згідно з графіком підприємства. Значення РД/2 – це середньомісячна кількість робочих днів.
Приклад. 3 01.08.2025 працівницю звільнили у зв’язку зі скороченням штату. Заробітна плата за червень 2025 р. – 15 700 грн (у тому числі 2800 грн – лікарняні), а за липень 2025 р. – 15 600 грн. Як розрахувати вихідну допомогу працівниці?
Для розрахунку вихідної допомоги враховують виплати за останні два календарні місяці перед звільненням. Отже, розрахунковим періодом є червень – липень 2025 р.
Проте до розрахункового періоду час, протягом якого працівник отримував допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, не виключається.
Умовно за графіком підприємства в червні був 21 робочий день, в липні було 23 робочі дні, а кількість відпрацьованих працівницею днів за розрахунковий період – 35 (15 у червні + 20 у липні).
Середньоденна заробітна плата працівниці становить 814,29 грн (15 700 - 2800) +1 5 600) : 35).
Оскільки працівницю звільнили у зв’язку зі скороченням штату, розмір вихідної допомоги становитиме: 17 917,38 грн (814,29 × (21 + 23) : 2).
В які строки виплачується вихідна допомога?
У день звільнення працівнику виплачують всі суми, що належать йому від підприємства. Якщо він у день звільнення не працював, то ці суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок. Перед виплатою роботодавець повинен письмово повідомити працівника про нараховані суми; при цьому сума вихідної допомоги має бути зазначена в такому повідомленні окремо (ст. 116 КЗпП).
Відповідальність у разі невиплати
На думку податківців, вихідна допомога є мінімальною державною гарантією в оплаті праці. У разі її невиплати або виплати у меншому розмірі ст. 265 КЗпП передбачено фінансову відповідальність у розмірі двох мінімальних заробітних плат станом на дату виявлення порушення за кожного працівника, стосовно якого порушено законодавство (у 2025 році – 16 000 грн). Втім, цей штраф під час воєнного стану, у разі вчасного виконання припису контролера, не застосовується (ч. 3 ст. 16 Закону №2136).
А от що застосовується, це ст. 117 КЗпП. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Крім того, ст. 41 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 510 до 1 700 грн (у разі повторного вчинення порушення – від 1 700 до 5 100 грн).
Оподаткування вихідної допомоги
Вихідна допомога оподатковується податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою 18% та військовим збором (ВЗ) за ставкою 5%.
На суму вихідної допомоги не нараховується єдиний соціальний внесок (ЄСВ), оскільки вона не входить до складу фонду оплати праці і зазначена в п. 4 розділу І Переліку №1170.
Як наслідок, в єдиній звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ вихідна допомога відображається тільки в додатку 4ДФ, з ознакою доходу «127».