Мобілізовані працівники в світлі законопроекту «Про працю»

Ми продовжуємо розглядати новий законопроект «Про працю». Сьогодні поговоримо про працівників, які проходять військову службу в непростий період історії нашої країни, який законодавці назвали особливим.

Як і в чинному сьогодні КЗпП, про мобілізованих працівників та особливий період згадується у законопроекті №2708. А отже, необхідність залучення працівників для захисту України й надалі залишатиметься.

Гарантії мобілізованих працівників

У ст. 119 КзпП військова служба розглядається як різновид виконання державних або громадських обов'язків. Гарантії для працівників на час їх виконання переносяться до ст. 76  законопроекту «Про працю», втім  є і різниця. Частина 3 ст. 119 КЗпП розбивається на дві норми: ч. 3 ст. 76 та ч. 4 ст. 76 законопроекту. В результаті виходить наступне:

• за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення будуть зберігатися тільки місце роботи та посада;
• за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігатимуться місце роботи, посада та середній заробіток.

Тож фактично передбачається, що підприємство має нараховувати та виплачувати протягом дії особливого періоду середній заробіток лише мобілізованим працівникам, а ось працівникам-строковикам та тим, хто уклав контракт на військову службу - ні.

Наразі ж усім вищевказаним категоріям осіб частина 3 ст. 119 КЗпП передбачає усі три гарантії – збереження місця роботи,  посади та середнього заробітку. А далі працівників доведеться ділити за цими категоріями.

Щоб зрозуміти, як роботодавець має розрізняти тих, хто служить під час особливого періоду, треба буде уважно вивчати Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Не зайвим буде і роз’яснення від Держпраці та Міноборони, але вони будуть, звісно, лише після того як коментований законопроект стане законом.

Увага! Призупинення трудового договору

Вище ми зазначили, що усім категоріям тих працівників, які виконують свій військовий обов’язок під час особливого періоду, зберігається робоче місце. Проте з цим не все так просто.

Передбачається, що дія трудового договору з працівником призупиняється у разі призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації або прийняття на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду.  Що це означає – прописано у ст. 30 законопроекту.

Призупинення дії трудового договору – це тимчасове звільнення роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Отже, йдеться не про розірвання трудових відносин, а лише про те, що працівник певний період не виконуватиме свої трудові обов’язки (що відбувається із працівниками, які служать, й зараз).

При цьому працівник нічого не втрачає (крім середнього заробітку, який отримають не всі). На весь період призупинення дії трудового договору права і обов’язки сторін, які, до речі, обов’язково мають бути зазначені у трудовому договорі, продовжують діяти, якщо інше не передбачено трудовим законодавством, колективним чи трудовим договором.

Отже, після того, як законопроект «Про працю» стане законом, з усіма працівниками, з якими не було до того укладено письмовий трудовий договір, треба буде його укласти (трудовий договір може бути укладено і в формі електронного документу). Це треба зробити протягом року з дня набрання чинності цим законом. І це стосується й тих працівників, яких ми звикли називати мобілізованими. А ось як це зробити, якщо працівник не повертається на місце роботи і продовжує служити, наразі не зрозуміло.

Чи можна буде звільнити мобілізованого працівника чи працівника-строковика?

Особливий період передбачає збереження робочого місця працівника, що виконує свій військовий обов’язок.

Навіть зараз базова підстава для звільнення «призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу» (п. 3 ст. 36 КЗпП) не працює, адже встановлено винятки - випадки, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП.

Тому звільнити такого працівника через призов не можна (див. додатково Постанову ВСУ від 12.09.2019 р. №537/430/18).

Щось схоже зберігається і в законопроекті. Така підстава звільнення як п. 3 ст. 36 КЗпП перенесена до ст. 45 проекту Закону «Про працю». Втім тут, скоріш за все, законотворці щось наплутали, зазначивши, на нашу думку, не ту норми ст. 76.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 45 проекту не можна звільняти з роботи працівника, якщо за ним зберігається місце роботи, посада відповідно до ч. 3 ст. 76 проекту Закону «Про працю» . А у ч. 3 ст. 76 проекту мова про працівників-строковиків, за якими не зберігається середній заробіток.

Тоді як про мобілізованих працівників, за якими середній заробіток зберігається, йдеться у ч. 4 ст. 76 проекту. Але ж зберігається не лише заробіток, а й робоче місце!

Тож виходить якась нісенітниця – норма ст. 45 проекту Закону «Про працю» захищає лише одну категорію з тих, хто служить. Сподіваємося, цю невідповідність виправлять.

Пільги

КЗпП передбачає такі пільги для працівників, які були мобілізовані:

- переважне право на залишення на роботі при вивільненні у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (п. 9 ст. 42 КЗпП);

• надання першого робочого місця на строк не менше двох років для працездатній молоді, що демобілізувалася чи закінчила військову службу, яка до несення служби навчалася чи тільки закінчила навчання (ст. 197 КЗпП);
• зарахування до квоти для працевлаштування громадян із додатковими гарантіями молоді, яка звільнилася з військової служби і вперше приймається на роботу (ст. 196 КЗпП).

Також Закон про відпустки передбачає низку пільг для мобілізованих працівників/працівників-строковиків, а саме такі працівники мають право на:

• додаткову щорічну відпустку (ст. 10 Закону про відпустки);
• додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік (ст. 16-2 Закону про відпустки);
• відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 14/21 календарних днів щорічно (п. 4 ч.1 ст.25 Закону про відпустки).

Але таких пільг у тексті проекту Закону «Про працю» (а він, як планується Урядом, замінить  КЗпП та Закон про відпустки) ми таких пільг не знаходимо. Отже, єдине, на що мобілізовані працівники та строковики можуть розраховувати - це пільги, передбачені законами "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Якщо служити пішов роботодавець

Наразі відповідно до пп. 10 ст. 40 КЗпП, якщо мобілізується або призивається ФОП, який має найманих працівників, то це може бути  підставою для розірвання трудових відносин між таким ФОП та працівниками. І якщо це відбувається, то свої обов'язки щодо проведення  остаточного розрахунку з працівниками, він може виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів (ст. 47 КЗпП).

Проектом Закону «Про працю» лише перенесено першу норму – це ст. 45. Так, трудовий договір може бути припинено у зв’язку з призовом на військову службу фізичної особи – роботодавця або направленням його на альтернативну (невійськову) службу на підставі документа, що підтверджує зазначені обставини. У такому випадку трудовий договір припиняється у строк, визначений додатковою угодою, але не пізніше дня, що передує дню початку проходження військової служби.

А ось що стосується можливості проведення розрахунків після демобілізації, то її в проекті, на жаль, немає.

***