• Посилання скопійовано

Неоплачувані відпустки під час війни: правила надання

Чинне законодавство надало роботодавцям та працівникам значно більше прав з надання відпусток без оплати, ніж це бувало у мирний час. Але як їх правильно оформити?

Неоплачувані відпустки під час війни: правила надання

Не забуваємо, що у працівників, крім права на оплачувані відпустки, є право і на неоплачувані. Тож доцільно нагадати, якими є види неоплачуваних відпусток та правила надання таких відпусток у 2024 році.

І почати слід з тих неоплачуваних відпусток, які існували і до війни (та зберігатимуться після). 

Неоплачувані відпустки традиційно поділяються на обов’язкові (тобто які надаються за бажанням працівника й у яких роботодавець не має права відмовити) і необов’язкові (для надання яких потрібна згода роботодавця). Для зручності наведемо їх у таблиці 1. 

Таблиця 1. Види неоплачуваних відпусток у 2024 році 

Обов’язкові Необов’язкові (ст. 26 Закону про відпустки)
Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку (ст. 25 Закону про відпустки):
  • матері або батьку, який виховує дітей без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, – тривалістю до 14 календарних днів щороку;
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік
  • чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, – тривалістю до 14 календарних днів;
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку в 30 календарних днів на рік.
Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін
  • матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку;
Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджено постановою КМУ від 27.12.2018 №1162
Увага! Час перебування у таких відпустках не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку!
  • матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території
 
  • учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України – тривалістю до 14 календарних днів щороку;
  • особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», – тривалістю до 21 календарного дня щороку;
 
  • особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, – тривалістю до 21 календарного дня щороку;
 
  • пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи – тривалістю до 30 календарних днів щороку;
 
  • особам з інвалідністю I та II груп – тривалістю до 60 календарних днів щороку;
 
  • особам, які одружуються, – тривалістю до 10 календарних днів;
 
  • працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
 
  • працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;
 
  • працівникам для завершення санаторно-курортного лікування – тривалістю, визначеною у медичному висновку;
 
  • працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, – тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;
 
  • працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, – тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;
 
  • сумісникам – на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
 
  • ветеранам праці – тривалістю до 14 календарних днів щороку;
 
  • працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, – тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на цьому підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;
 
  • працівникам, діти яких віком до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, – тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі;
За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.
 
  • працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року, – тривалістю до 5 календарних днів щороку, а членам добровільних формувань цивільного захисту – тривалістю до 5 календарних днів у рік залучення їх до виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту;
 
  • працівникам, які стали до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, – тривалістю до 60 календарних днів;
 
  • працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.
 
За ч. 4 Закону №2136:
у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку
 

У тому, що стосується «мирних» неоплачуваних відпусток, все просто і зрозуміло – пишеться заява із зазначенням одного із формулювань, наведених у таблиці 1 серед обов’язкових, зазначається бажана тривалість такої відпустки (в межах максимальної) і додаються копії документів, які підтверджують право на обрану відпустку. 

А що із «воєнними» неоплачуваними відпустками? 

 

Чи впливає воєнний стан на надання неоплачуваних відпусток? 

Так, звісно. 

По-перше, з’явився новий вид обов’язкової неоплачуваної відпустки для ВПО та працівників, які виїхали за кордон, тривалістю 90 календарних днів – див. останній рядок таблиці 1.  

Отримали новий вид неоплачуваної відпустки і демобілізовані працівники – тривалістю до 60 днів. 

А ще під час воєнного стану можна надавати й необов’язкову неоплачувану відпустку, причому без граничного терміну її тривалості (хоч до закінчення воєнного стану, хоч частками тощо) – див. другий рядок таблиці 1. 

По-друге, деякі роботодавці тепер мають право відмовити працівнику навіть у обов’язкових неоплачуваних відпустках. Про це йдеться у ч. 12 Закону №2136, яка говорить: у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

 

Відпустка на 90 днів тим, хто виїхав за кордон або отримав статус ВПО

Для отримання такого виду відпустки працівнику потрібно написати заяву, до якої додати документи, які підтверджують факт виїзду за межі території України або надання статусу ВПО. 

Якщо ми говоримо про документи, які підтверджують факт виїзду за межі України, то це може бути:

  • відмітка у паспорті про перетин кордону (тобто копія закордонного паспорта – сторінок про персональні дані працівника і сторінки, де є відмітка про перетин кордону), 
  • документи тимчасового прихистку 
  • та інші документи, які засвідчують факт перебування у певній країні (договір оренди житла тощо). 

Статус ВПО підтверджує довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Тобто до заяви слід додати копію такої довідки. Оформити її можна у тому числі і за допомогою порталу «Дія». Про це ми писали, зокрема, тут

 

Відпустка на час воєнного стану

На час воєнного стану з’явилася можливість надавати неоплачувану відпустку за згодою сторін і без якоїсь особливої підстави; сама війна є такою підставою. 

Держпраці радить: розпорядчі документи роботодавця про надання відпусток без збереження заробітної плати з підстав, передбачених ст. 26 Закону про відпустки мають точно відображати зміст досягнутої домовленості між сторонами трудового договору (працівником/цею і роботодавцем).

У разі якщо сторони трудового договору погодили термін відпустки на весь час дії воєнного стану з урахуванням його можливого продовження, що зафіксовано у відповідному розпорядчому документі роботодавця, з яким ознайомлений працівник, необхідності додаткового врегулювання питань щодо терміну відпустки у разі продовження строку дії воєнного стану та додаткового оформлення розпорядчих документів  роботодавцем немає.

А у разі якщо сторони досягли домовленості про термін відпустки без збереження заробітної плати до конкретної дати закінчення дії воєнного стану, що визначений відповідним Указом Президента України, то у працівника у зв’язку із закінченням відпустки виникає обов’язок стати до роботи, а питання надання за бажанням працівника цієї відпустки без збереження заробітної плати та терміну такої відпустки потребують врегулювання між сторонами трудового договору.

Тобто якщо в наказі є формулювання щодо строку «до закінчення дії воєнного стану, введеного Указом Президента від… №… (з урахуванням його можливого подовження)», то продовжувати таку відпустку у зв’язку із прийняттям нового Указу про продовження воєнного стану – не потрібно. 

Якщо ж у такому формулюванні «можливе подовження» не зазначено, то щоразу при продовженні воєнного стану доведеться вносити зміни до такого наказу або видавати новий наказ з дня, коли працівник мав стати до роботи. Це в разі, якщо працівник бажатиме подовжити відпустку. 

Загалом треба наголосити, що відпустка (будь-яка!) для працівника є справою добровільною. Тому спрямувати у відпустку (оплачувану чи ні) працівника роботодавець не має права! Це означає, що щодо будь-якої неоплачуваної відпустки потрібна заява працівника із проханням її надати та зазначенням підстав для її надання. 

Також нагадуємо, що у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником/цею.

Тобто заява може бути надіслана за допомогою електронної пошти, у вигляді фото або скан-копії або у вигляді електронного документа, підписаного електронним цифровим підписом тощо. Будь-яка форма документообігу під час війни є прийнятною. Головне, щоб роботодавець та працівник домовилися про таку форму. Отже, потрібен наказ про форму обміну документами та іншою інформацією на час воєнного стану, який треба довести до відома працівника і отримати підтвердження ознайомлення з ним та відсутності заперечень. 

Зразок 1. Заява про неоплачувану відпустку на час воєнного стану

Зразок 2. Наказ про надання неоплачуваної відпустки на час воєнного стану 

Для зручності складання заяв та наказів про подовження відпустки у зв’язку із воєнним станом наведемо у таблиці 2 перелік Указів Президента, якими цей воєнний стан було впроваджено або подовжено. Зверніть увагу на останній рядок цієї таблиці: до ВРУ було внесено новий законопроєкт про затвердження наступного Указу – війна триває, тож воєнний стан буде продовжено.   

Таблиця 2. Перелік Указів Президента України про затвердження/продовження воєнного стану

Період дії Указ Президента України
5:30, 24 лютого 2022 – 5:30, 26 березня 2022 №64/2022 від 24.02.2022
5:30, 26 березня 2022 – 6:30, 25 квітня 2022 №133/2022 від 14.03.2022
5:30, 25 квітня 2022 – 5:30, 25 травня 2022 №259/2022 від 18.04.2022
5:30, 25 травня 2022 – 5:30, 23 серпня 2022 №341/2022 від 17.05.2022
5:30, 23 серпня 2022 – 4:30, 21 листопада 2022 №573/2022 від 12.08.2022
5:30, 21 листопада 2022 – 5:30, 19 лютого 2023 №757/2022 від 07.11.2022
5:30, 19 лютого 2023 – 6:30, 20 травня 2023 №58/2023 від 06.02.2023
5:30, 20 травня 2023 – 5:30, 18 серпня 2023 №254/2023 від 01.05.2023
5:30, 18 серпня 2023 – 4:30, 16 листопада 2023 №451/2023 від 26.07.2023
5:30, 16 листопада 2023 – 5:30, 14 лютого 2024 №734/2023 від 06.11.2023
05:30, 14 лютого 2024 – 5:30, 14 травня 2024 №49/2024 від 05.02.2024
05:30, 14 травня 2024 – 5:30, 12 серпня 2024 №271/2024 від 06.05.2024
05:30, 12 серпня 2024 – 5:30, 10 листопада 2024 Проєкт Закону України №11433 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»

Автор: Бикова Ганна

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Праця та соціальний захист/Трудові відносини

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «Трудові відносини»