Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради проаналізувала постанову Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 644/368/23.
Воєнний стан суттєво трансформував трудові відносини, запровадивши нові механізми, зокрема призупинення дії трудового договору. Разом із тим для окремих категорій працівників законодавець установив додаткові гарантії. Однією з таких категорій є працівники закладів освіти.
У постанові від 13 листопада 2025 року Верховний Суд сформував важливий правовий висновок щодо співвідношення статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та статті 57-1 Закону України «Про освіту».
Позивач — учитель трудового навчання ліцею — оскаржив наказ про призупинення з 01 квітня 2022 року дії його трудового договору, вимагав:
- скасувати наказ;
- поновити дію трудового договору;
- стягнути середній заробіток за період призупинення;
- відшкодувати моральну шкоду.
Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили, вважаючи призупинення правомірним через тимчасову окупацію міста та неможливість організації роботи.
Підхід Верховного Суду
Верховний Суд погодився з тим, що:
- під час окупації роботодавець об’єктивно не міг надати роботу;
- працівник також не мав можливості виконувати трудові обов’язки;
- отже, призупинення трудового договору відповідало статті 13 Закону №2136-ІХ.
У цій частині рішення судів залишено без змін.
Ключове питання: середній заробіток
Суд звернув увагу, що позивач є працівником закладу освіти, а отже на нього поширюється стаття 57-1 Закону України «Про освіту», яка в редакції, чинній у 2022 році, прямо гарантувала: збереження місця роботи та середнього заробітку працівникам закладів освіти на час особливого періоду.
Верховний Суд дійшов висновку
1. стаття 57-1 Закону «Про освіту» є спеціальною нормою;
2. вона має пріоритет над загальною нормою статті 13 Закону про воєнні трудові відносини;
3. покладання обов’язку з виплати заробітку виключно на державу-агресора є помилковим щодо педагогів.
Наслідки для розгляду справи
Суди попередніх інстанцій:
- не дослідили розмір середнього заробітку;
- не встановили, хто саме зобов’язаний здійснювати виплату;
- передчасно відмовили і в компенсації моральної шкоди.
Тому Верховний Суд:
- скасував рішення в частині відмови у стягненні середнього заробітку та моральної шкоди;
- передав справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Правовий висновок Верховного Суду
Стаття 57-1 Закону України «Про освіту» у правовідносинах щодо відшкодування середнього заробітку педагогічним працівникам за час призупинення дії трудового договору є спеціальною нормою та має пріоритет перед статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Це рішення:
- посилює соціальні гарантії педагогів у період воєнного стану;
- формує орієнтир для судів щодо правильного застосування спеціальних норм;
- підтверджує, що навіть законне призупинення трудового договору не скасовує передбачених законом фінансових гарантій.
Висновок
Верховний Суд чітко розмежував:
- призупинення трудового договору — допустиме,
- невиплата середнього заробітку педагогам — неприпустима, якщо на момент спору діяла стаття 57-1 Закону «Про освіту».
Постанова має важливе практичне значення для захисту прав працівників закладів освіти та для формування сталої судової практики.