Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Фабула судового акта: Підприємство (відповідач), склавши форму звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2012 рік, зазначило середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу у кількості 7 251 осіб. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону №875-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), визначено - 76. Така кількість робочих місць для інвалідів була розрахована відповідачем з фактичних робочих місць, на яких не заборонена праця інвалідів.
Фонд соціального захисту інвалідів (Фонд, позивач) провів невиїзну перевірку стану виконання підприємством статей 19, 20 вказаного Закону, за наслідками якої встановив, що кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених за вимогами законодавства, складає 290 осіб. Оскільки, як вважав позивач, цю кількість необхідно вираховувати із загальної чисельності працюючих на підприємстві, тобто з 7251 особи.
Оскільки підприємство самостійно не нарахувало адміністративно-господарські санкції, Фонд відповідно до статті 20 цього Закону визначив суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6 409 642 грн 5 коп., та звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з підприємства до державного бюджету зазначених коштів та пені в сумі 1281 грн 93 коп.
ВАСУ рішення судів попередніх інстанцій, прийняті користь Фонду, скасував та ухвалив нове рішення – про відмову у задоволенні позову.
З цим рішенням погодилась і палата в адміністративних справах ВСУ. Її позиція заслуговує на увагу з огляду на те, що, погодившись з висновком про те, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих), ВСУ визнав правильним висновок ВАСУ про те, що сам по собі факт неправильного зазначення підприємством кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів не є єдиною та достатньою підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.
За висновком ВАСУ, який визнаний ВСУ правильним, в діях підприємства наявні оправдані передумови, з огляду на які зазначення у звіті за формою №10-ПІ за 2012 рік меншої кількості вакантних місць для працевлаштування інвалідів не може свідчити про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, а саме:
- підприємство систематично проводило роботу з інформування центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів та інші заходи, як цього вимагає зазначений Закон;
- протягом 2012 року центр зайнятості запропонував подані підприємством вакансії лише 6 особам з інвалідністю.
Олександр Боков
***
Читайте також:
Працевлаштування інвалідів: від реєстрації у Фонді до звітності
