Коментар до Постанови ВС від 27.05. 2020 р., справа №914/2236/18
Вміння правильно скласти договір врятувало не одне підприємство. І бути уважним при укладанні договору, вивчати усі його умови – це те, що робити необхідно та обов’язково.
Сьогодні ми поговоримо про лише одну умову договору – ціну товару, роботи, послуги.
І починати слід з вивчення всіх умов, які в договорі зафіксовані (навіть, коли йдеться про публічну оферту, тобто окремий письмовий договір з кожним покупцем продавець не укладає). Бо зафіксована в договорі цифра може за певних умов (які зазначаються в договорі) змінитись. Іноді й на користь покупця – коли в результаті виконання ним таких умов йому надається знижка або бонус.
Але якщо таких умов в договорі немає, то ми звикли до того, що щоб змінити ціну, треба внести зміни до договору (укласти додаткову угоду до нього). А якщо такий документ не складався – ціна залишається незмінною.
Проте ВС в коментованому судовому рішенні дійшов іншого висновку. І заявив, що незважаючи на відсутність документу у вигляді додатку до договору про перегляд ціни, існують інші документи, які доводять, що сторони договору узгодили між собою зміну ціни.
Чому це так важливо? Навіть якщо не брати до уваги юридичну частину (хто, кому і скільки має заплатити, та що вважати виконанням зобов’язань за договором), є бухгалтерська і податкова частина цього питання. Зміна ціни безпосередньо впливає на бухгалтерський облік товарів, робіт та послуг. А також на суми податків, які має сплатити кожна зі сторін договору. Йдеться про ПДВ, податок на прибуток, єдиний податок, ПДФО та ВЗ.
Після прочитання цього коментаря ви зрозумієте, що уважно переглядати, перш ніж підписувати, треба не тільки договір, а й первинні документи. І ціну, зазначену в них, варто ще раз перевірити.
Зміст справи
У коментованій справі сторони погодили, що ціна товару, що поставлятиметься продавцем, вказується у Специфікації до договору (додаток №1), який є його невід`ємною частиною та діє до кінця строку дії договору. В односторонньому порядку ціна на товар не може бути змінена (п. 6.2 договору поставки).
Про ініціювання підвищення або зниження ціни на товар, сторона зобов`язана письмово повідомити іншу сторону не пізніше, ніж за 30 календарних днів до такої зміни ціни. Сторони погоджують нові ціни на товар шляхом переговорів та підписують відповідну нову цінову Специфікацію (п. 6.4 договору поставки).
Підставами для ініціювання перегляду ціни на товар залежно від зміни показників, які її обумовлюють, є, зокрема, співвідношення гривні до офіційного курсу долара США, вартість транспортних послуг, вартість товару на ринку тощо (п. 6.3 договору поставки).
При цьому офіційними способами комунікації між сторонами вважаються факсимільний зв`язок та електронна пошта (п. 3.4 договору поставки).
Зауважимо, що цим договором сторони не обумовили обмін саме електронними документами. Тобто пропозиція змінити ціну могла бути надіслана на електронну пошту. Але як вона має виглядати і чи повинна вона бути скріплена електронним підписом/печаткою – сторони не прописали в договорі.
Наскільки це було свідомо, сказати складно, проте внаслідок такого електронного листування у коментованій нами справі виник спір: продавець вимагав погасити борг за поставлений товар згідно зі зміненими цінами, а покупець, не визнаючи підвищення ціни, просив привести усі первинні документи по поставках партій товару згідно з видатковими накладними у відповідність до вимог договору поставки.
Неуважність покупця – завуальована зміна ціни
Ситуація з боку покупця виглядає так: покупець підписав договір з наведеними вище умовами щодо ціни та її зміни, а також Специфікацію на товар та його ціну (дод. 1) на дату укладення договору поставки.
На певному етапі договірного процесу видаткові накладні містили необхідну для виробництва кількість товару, проте, як згодом виявилось, за дещо іншою ціною. При цьому додаткова Специфікація не підписувалась та не погоджувалась.
Не будемо забувати, що погодження обсягу поставки та складеними видатковими накладними сторони обмінювались попередньо за допомогою електронної пошти.
І коли вже у покупця побачили значні відхилення від погодженої договором та Специфікацією ціни, було запізно – товар отримано, видаткові накладні підписані, акт звірки розрахунків за поставлений товар згідно з видатковими накладними також прийнятий та підписаний.
Тобто спір виник вже після того, як первинні документи, складені за зміненою ціною, були повністю оформлені! Такою ситуацією ми навряд чи когось здивуємо. Проте, як її витлумачили суди – очікувати не міг ніхто.
Отже, пройдемося по фактах.
Факт 1. Обмін інформацією за допомогою електронної пошти
Оскільки електронну пошту сторони визнали офіційними способами комунікації між сторонами, то це стосується всіх питань виконання зобов’язань за договором, у т.ч. й зміни ціни.
Хоча покупець вважав, що листування з продавцем, обговорення зміни ціни не є доказом того, що ціна змінилася, а головним документом мала бути Специфікація (тобто додаток до договору), суд вирішив інакше.
Суд визнав доказами сканкопії документів, якими сторони обмінювались електронною поштою.
Факт 2. Порядок погодження ціни – відступлення від умов договору
За умовами договору ціна погоджується Специфікацією.
При зміні ціни товару покупець та постачальник не підписували нової цінової Специфікації. Проте таке відступлення від умов договору в частині письмового оформлення ціни товару було за домовленістю двох сторін.
Оскільки перед поставкою кожної партії товару між сторонами відбувалися переговори та електронне листування – це свідчить, що від представника покупця на електронну пошту постачальника надходило сформоване замовлення зі зазначенням кількості товару та ціни, за якою покупець готовий його прийняти.
Тобто фактично видаткові накладні з обсягом та ціною поставки формувались на підставі сформованої електронною поштою «заявки» покупця, який не міг не знати, за якою ціною він погоджується придбати товар.
Факт 3. Прийняття товару без заперечень щодо ціни, якості та обсягу
Подальше прийняття товару за погодженими в електронному листуванні цінами підтверджено видатковими накладними, які фіксують факт отримання товару та є первинними бухгалтерськими документами, що підписані сторонами без зауважень та заперечень щодо кількості, ціни та якості товару.
Факт 4. Акти звірки – підтвердження заборгованості
Сторонами підписувалися акти звірки взаєморозрахунків за договором поставки. Зокрема, суду наданий акт звірки взаєморозрахунків, у якому покупець визнає свою заборгованість за поставлений за видатковими накладними товар. Ця ж сума боргу й зазначена в поданому продавцем позові.
Факт 5. Оплата за договором – частково (до розв’язання питання зміни ціни)
Є й ще один факт, який суди визнали доказом того, що покупець погодився на зміну ціни.
Коли були вивчені зроблені покупцем оплати за товар, з’ясувалося, що частина з них проводилась вже за підвищеною ціною (відповідно до підписаних видаткових накладних).
Так, така оплата була частковою і договір ще не був виконаний до кінця, саме тому покупець й намагався досягти зниження ціни в первинних документах і скасування боргу.
Недоплата виникла саме тому, що покупець виявив «помилкову» ціну у видаткових накладних, яка, на його думку, не відповідала договору. Але продавець наполягав, що жодної помилки не було. Адже до цього покупець про цю змінену ціну знав і платив. То чому ж зараз відмовляється зробити доплату?
Факт 6. Підтвердження поставки – накладні, ПН та звітність з ПДВ
Останній факт найцікавіший. Платити за підвищеною ціною покупець не захотів. Але ось оприбутковувати товар з підвищеною ціною і користуватися за нею податковим кредитом – не заперечував.
Судами враховано систематичне віднесення покупцем витрат зі сплати ПДВ за спірними накладними до податкового кредиту. Тобто, як вказує ВС у коментованій справі, покупець своїми діями як щодо прийняття товару, підписання товаророзпорядчих та бухгалтерських документів згідно з договором, частковою оплатою товару за спірними накладними, так і формуванням ПК з ПДВ та поданням податкової звітності з урахуванням зміненої сторонами ціни товару, фактично визнав свої зобов`язанням перед постачальником.
Тут треба зауважити, що якщо на думку покупця ціна в ПН була зазначена неправильно, то така ПН йому права на податковий кредит не давала. Про це податківці наголошували неодноразово.
Тому, якби суд прийняв рішення на користь покупця, йому б довелося знімати в себе в деклараціях увесь податковий кредит, яким він раніше скористався за таким товаром на підставі цих ПН, і, можливо, сплачувати штраф (якщо внаслідок виправлення помилки виникла недоплата з ПДВ).
Але в коментованій справі, враховуючи наведені вище факти, покупцю було відмовлено у позові щодо приведення усіх первинних документів за поставками партій товару згідно з умовами договору (складених Специфікацій). Натомість ВС стягнув суму боргу на користь продавця – неоплачений товар за видатковими накладними.
Поради юриста
На нашу думку, такі висновки суду можуть бути лише, коли підписання Специфікації не визнано сторонами обов’язковою умовою для перегляду ціни на товар.
Якщо б така умова в договорі була, то покупцю можна було б наполягати на ній. Тим більше, що факт того, що відступлення від умов договору та таких підстав сторони не погоджували та у договорі не прописали, суди всіх інстанцій визнали.
Втім, маємо те, що маємо. І за таких обставин перша порада! Сторонам договору краще такі спори передбачити і прописати в договорі процедуру зміни ціни чіткіше та конкретніше.
Що ж стосується листування електронною поштою, то якщо покупець не хоче, щоб потім такі листи розглядались як доказ його згоди на зміну ціни, в договорі слід прописати, наприклад, таке:
«Офіційними способами комунікації між сторонами вважаються факсимільний зв`язок та електронна пошта. Це не стосується порядку та строків погодження та/або зміни ціни на товар, що поставляється на умовах цього договором.»
Друга порада. З одного боку, визнання витрат, отримання ПН та формування ПК з ПДВ, подання податкової звітності з ПДВ, це податковий облік поставленого товару (результату фінансової операції). Він здійснюється згідно з ПКУ. І до зобов’язань до договору, на перший погляд, ніяк не відноситься.
З іншого боку, враховуючи таке рішення ВС, сторонам договору треба бути дуже уважними при складанні та прийнятті (підписанні) актів, накладних, податкових накладних тощо, а також у використанні їх в обліку. Інакше неуважність (підпис документа, який містить відомості, з якими сторона договору не згодна) та облікові помилки (відображення в бухгалтерському та податковому обліку помилкових даних) може стати доказом в суді, що помилки не було і зазначена в цих документах інформація була узгоджена обома сторонами договору.
Так, одне це навряд чи стане тим аргументом, який вирішить справу, проте сукупно може стати один з доказів, через які справу можна як виграти, так і програти.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!