Вихідна допомога, законодавчі засади
Про вихідну допомогу зазначається в ст. 44 КЗпП і її необхідно розуміти як грошовий мінімум, що роботодавець повинен виплатити працівнику у випадку звільнення за певних обставин.
Вихідна допомога за різних обставин виплачується у різних розмірах, не менше одного середнього заробітку і до шести середньомісячних заробітки.
Вихідна допомога це не різновид оплати праці, а обов’язкова виплата. Колективним договором можуть встановлюватися розміри більші ніж зазначені у ст. 44 КЗпП, але не менші, як зазначають автори Науково-Практичного коментарю до законодавства України про працю.
Розміри вихідної допомоги
Про розміри вихідної допомоги у табл.
| Розмір вихідної допомоги | Підстава припинення трудових відносин | Норми КЗпП |
| Не менше середнього місячного заробітку |
1. У разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством |
П. 6 ст. 36 КЗпП |
|
2. З ініціативи роботодавця у випадках |
||
| а) Змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників | П.1 ст. 40 КЗпП | |
| б) виявленої невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану його здоров’я, які перешкоджають продовженню такої роботи, а також у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування такого допуску, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці | П.2 ст. 40 КЗпП | |
| в) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу | П.6 ст. 40 КЗпП | |
| Дві мінімальні заробітні плати | У разі призову або вступу працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої ст. 119 КЗпП | П.3 ст. 36 КЗпП |
| У розмірі передбаченому колдоговором, але не менше тримісячного заробітку | З ініціативи працівника, внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору | (ст. 38 та ст. 39 КЗпП) |
Як зазначають автори Науково-практичного коментарю до КЗпП, до категорії вихідної допомоги варто відносити також допомогу, що виплачується працівникам, які належать до категорії I і II громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Ця допомога виплачується в розмірі триразового середньомісячного заробітку при звільненні названих працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП (п. 7 ст. 20, п. 1 ст. 21 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Виплата допомоги проводиться за рахунок коштів підприємств із наступною компенсацією підприємствам цих витрат за рахунок бюджету.
Розрахунок вихідної допомоги
Вихідна допомога розраховується відповідно до Порядку №100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.
Якщо середня заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат, в такому випадку розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку №100).
В свою чергу середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів за цей період.
Середньомісячне число робочих днів обчислюється діленням на два сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства.
Якщо працівник не працював протягом останніх двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абз. 4 п. 2 Порядку №100).
Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду. До такого часу належать періоди, коли:
- працівник із незалежних від нього причин працював у режимі неповного робочого тижня (наприклад, наказом по підприємству працівника переведено на роботу на умовах неповного робочого тижня у зв’язку з неможливістю забезпечити роботою впродовж нормальної тривалості робочого тижня);
- був оформлений простій не з вини працівника;
- працівнику надавалась відпустка без збереження заробітної плати відповідно до ст. 25 і 26 Закону про відпустки тощо.
Практичні ситуації
Приклад
Визначення розміру вихідної допомоги, якщо працівник відмовляється від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством
Працівник відмовився від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством і підлягає звільненню 20.03.2019 р. відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП. Відповідно до ст. 44 КЗпП, він має право на отримання вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Розрахунковим періодом для визначення вихідної допомоги, останні два календарні місяці, що передують звільненню працівника (січень 2019 р. – лютий 2019 р.).
За січень 2019 р. – лютий 2019 р. працівник повинен був відпрацювати згідно свого графіку 41 робочі дні (21 р.д. – січень, 20 р.д. – лютий). Але в січні працівник перебував у відпустці з 01.01.2019 до 16.01.2019 р., нараховані й виплачені відпускні складають 10000,00 грн. Заробітна плата працівника за фактично відпрацьований час за два місяці, що передують місяцю звільнення, складає 19000,00 грн.
Зверніть увагу! Відпускні не враховуються до розрахунку середньої заробітної плати відповідно до норм Порядку №100. Відповідно, не враховуватимуться і робочі дні за графіком працівника, які припадають на дні відпустки.
1. Розрахуємо кількість відпрацьованих днів за два місяці роботи:
41 р.д. – 10 р.д (відпустка у січні) = 31 р.д.
2. Визначимо середньоденну заробітну плату:
19000,00 грн. /31 р.д. = 612,90 грн.
Зверніть увагу! Сума вихідної допомоги (середньомісячного заробітку) визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
3. Визначимо середньомісячну кількість робочих днів:
41/2 = 20,5 р.дн.
4. Визначимо суму вихідної допомоги:
612,90 грн х 20,5р.д. = 12564,45 грн
Оподаткування
ПДФО, ВЗ
Вихідну допомогу слід обкладати ПДФО у розмірі 18%, оскільки вихідна допомога з метою оподаткування вважається складовою заробітної плати відповідно до пп. 14.1.48 ПКУ. Застосовується до цього доходу і податкова соціальна пільга – саме так роз’яснюють податківці. Отже, в формі №1ДФ вихідну допомогу слід показувати разом із зарплатою працівника, за ознакою доходу «101».
Відповідно, вихідна допомога підлягає оподаткуванню й військовим збором в розмірі 1,5%.
ЄСВ
А ось тут – жодного «вважається зарплатою». Вихідна допомога у випадку припинення трудових відносин належить до видів виплат, на які не нараховується ЄСВ (п. 4 розділу І Переліку №1170). Таким чином, цей дохід не треба відображати у Звіті з ЄСВ.
Бухгалтерський облік
У бухгалтерському обліку сума вихідної допомоги відображається на рахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами». За кредитом рахунка 663 – нарахування вихідної допомоги у кореспонденції з рахунками, на які відносяться витрати з оплати праці працівника, що звільняється, а за дебетом 663 – виплата вихідної допомоги у кореспонденції з рахунками грошових коштів (каси або рахунків у банку).
Відобразимо нарахування й виплату вихідної допомоги у бухгалтерському обліку (дані з Прикладу 1)
| № з/п |
Зміст операції | Бухгалтерський облік | Сума, грн | |
| Дебет | Кредит | |||
| 1 | Нараховано вихідну допомогу | 23, 91-94 | 663 | 12564,45 |
| 2 | Утримано ПДФО (12564,45 х 18%) | 663 | 641 | 2261,60 |
| 3 | Сплачено до бюджету ПДФО | 641 | 311 | 2261,60 |
| 4 | Утримано ВЗ (12564,45 х 1,5%) | 663 | 642 | 188,47 |
| 5 | Сплачено до бюджету ВЗ | 642 | 311 | 188,47 |
| 6 | Перераховано суму вихідної допомоги працівнику (12564,45 – 2261,60 – 188,47) | 663 | 311 | 10113,93 |
Відповідальність за невиплату вихідної допомоги
Хоч вихідна допомога і не належить до ФОП, все ж таки її виплата працівнику передбачена трудовим законодавством і гарантується державою. Більш того, фахівці Мінсоцполітики і Держпраці вважають, що вихідна допомога належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Тому, за їх роз’ясненням, у випадку невиплати вихідної допомоги або виплати у меншому розмірі передбачено фінансову відповідальність у розмірі десяти мінімальних заробітних плат станом на дату виявлення порушення за кожного працівника, стосовно якого порушено законодавство (згідно ст. 265 КЗпП). У 2019 році такий штраф становить 41 730 грн.
Крім того, встановлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 510 до 1 700 грн (у разі повторного вчинення порушення – від 1 700 до 5 100 грн).