Працевлаштування осіб з інвалідністю та штраф за невиконання нормативу: правила 2025 року!

Як і минулого року, коротко схему гарантій особам з інвалідністю щодо працевлаштування можна описати таким чином: 

1. є норматив (кількість) осіб з інвалідністю, яких треба узяти на роботу. Він стосується роботодавців, у яких працює від 8 працівників (у кого менше – на тих цей норматив не поширюється); 
2. раніше про виконання нормативу роботодавці звітували. Тепер спеціального звіту немає, проте інформація наводиться в єдиній «зарплатній» звітності, де її бачить ПФУ; 
3. тим роботодавцям, які не виконали обов’язковий для них норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, загрожує штраф;
4. розмір штрафу залежить від кількості непрацевлаштованих і середньої річної зарплати, яка склалася у роботодавця;
5. рахує штрафи (за даними, отриманими у «зарплатній» звітності від ПФУ) Фонд соцзахисту осіб з інвалідністю;
6. надсилає інформацію про штрафи ПФУ на своєму вебпорталі електронних послуг. 

Тепер про все це докладніше. 

Звіт не подаємо, але норматив із працевлаштування – виконуємо!

Ми вже раніше писали, що Законом України від 18.10.2022 №2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» (далі – Закон №2682) було внесено зміни до переліку заходів, які підприємства, установи, організації, фізичні особи, що використовують найману працю (далі – роботодавці), зобов’язані здійснювати з метою працевлаштування осіб з інвалідністю. Зокрема, у новій редакції було викладено ст. 18 і 19 Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон №875). 

Відповідно до Закону №2682, роботодавці, незалежно від їх форми власності та системи оподаткування, а також і ФОПи-роботодавці повинні виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме:

• якщо в роботодавця працює від 8 до 25 осіб – одне робоче місце; 
• якщо кількість працівників перевищує 25 осіб (26 і більше) – 4% середньооблікової кількості штатних працівників.

Не повинні виконувати вказаний норматив:

• роботодавці з кількістю найманих працівників до 8 осіб (рахуємо, як і раніше, в середньому за календарний рік);
• а от представництва іноземних компаній, які не є юрособами, підпадають під визначення терміну «підприємства, установи та організації», наведене в ч.2  ст. 1 Закону №875. А тому мають виконувати цей норматив (див. лист Фонду соцзахисту інвалідів від 20.06.2014 №1/3-63/02-01).

Стосовно виконання нормативу новоствореними підприємствами ми писали тут. Варто зазначити, що якщо підприємство працювало неповний місяць (новостворене, ліквідоване чи має сезонний характер роботи), показник середньооблікової кількості штатних працівників визначається діленням суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці (включаючи вихідні та святкові і неробочі дні за період роботи) на кількість календарних днів у звітному місяці.

Виконанням нормативу вважається працевлаштування осіб з інвалідністю:

– для яких місце роботи є основним. Відповідно сумісники до нормативу не враховуються (внутрішні сумісники зараховуються у виконання нормативу лише за основним місцем роботи);

– інвалідність яких підтверджено:

• копією довідки до акта огляду МСЕК, виданої до 31 грудня 2024 року (або витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення інвалідності, що оформлений за відповідною формою, затвердженою МОЗ, починаючи з 01 січня 2025 року);
• копією пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Водночас на зарахування до нормативу не впливає:

• група інвалідності, яку встановлено особі;
• режим роботи такої особи на підприємстві (повний чи неповний робочий час);
• коли саме особі було встановлено інвалідність (до її працевлаштування на підприємство чи вже коли вона перебувала у трудових відносинах).

Статтею 18 Закону №2682 визначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома, особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Як розрахувати норматив

Для того щоб розрахувати норматив із працевлаштування осіб з інвалідністю, потрібно мати інформацію про середньооблікову кількість штатних працівників.

При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і вилучаючи тих, які вибули в цей день. При цьому в обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день ураховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто всі працівники, які перебувають у трудових відносинах. 

Перелік категорій працівників, які включаються до облікової кількості, міститься в п. 2.4 і 2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, зареєстрованої наказом Держкомстату України від 28.09.2005 №286 (далі – Інструкція №286). До них відносяться штатні працівники, які: 

• фактично з'явилися на роботу, включаючи тих, які не працювали з причин простою;
• прийняті на роботу з випробувальним терміном;
• прийняті або переведені за ініціативою адміністрації на роботу на неповний робочий день або неповний робочий тиждень;
• перебувають у службових відрядженнях, включаючи закордонні;
• уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники);  
• прийняті для заміщення працівників, які тимчасово відсутні (через хворобу, відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством або колективним договором, та з інших причин);
• працюють згідно з договорами (розпорядженнями, наказами) за межами підприємства;
• направлені для виконання робіт вахтовим методом;
• прийняті на постійну роботу за направленням державної служби зайнятості згідно з договором з роботодавцем про надання дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних;
• іноземні громадяни, якщо вони оформлені згідно з національним законодавством та одержують заробітну плату;
• студенти денних відділень навчальних закладів, аспіранти, а також учні професійно-технічних навчальних закладів, з якими укладені трудові договори;  
• не з'явилися на роботу через поважні причини, перелічені в п. 2.5 Інструкції №286.

Перелік категорій працівників, які не включаються до облікової кількості, міститься в п. 2.6 Інструкції №286. До них відносяться: 

• прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств;
• залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду);
• переведені з інших підприємств згідно з договорами між суб'єктами господарювання;
• учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробниче навчання та виробничу практику на підприємстві згідно з договорами про надання робочих місць для зазначених цілей;
• особи, направлені підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва, які одержують за кошти цих підприємств тільки стипендію;
• особи, які навчаються за кошти, передбачені у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які вводитимуться в дію;
• працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються з облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу. 

Наведемо приклади:

1. На підприємстві протягом року працювала така кількість штатних працівників:

Середньооблікова кількість штатних працівників становить: 80 : 12 = 6,67.

Округлюємо до цілого значення – 7 осіб.

Працевлаштування осіб з інвалідністю не є необхідним (до 8 осіб).

2. На підприємстві протягом року працювала така кількість штатних працівників:

Середньооблікова кількість штатних працівників становить: 151 : 12 = 12,58.

Округлюємо до цілого значення – 13 осіб.

Застосовуємо коефіцієнт – 1 робоче місце (до 26осіб).

Тобто підприємству необхідно працевлаштувати 1 особу з інвалідністю.

3. На підприємстві протягом місяця працювала така кількість штатних працівників:

Середньооблікова кількість штатних працівників становить: 1510 : 12 = 125,83.

Округлюємо до цілого значення – 126 осіб.

Застосовуємо коефіцієнт: 4% х 126 = 5,04.

Округлюємо до цілого значення – підприємству необхідно працевлаштувати 5 осіб з інвалідністю.

Що зі звітністю?

Відповідно до Закону №2682 роботодавці не повинні реєструватися за своїм місцезнаходженням у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та подавати до нього Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №10-ПОІ.

Тож постає запитання: яким чином Фонд соцзахисту осіб з інвалідністю визначає, чи потрібно підприємству мати працевлаштованих осіб з інвалідністю?

Згідно зі ст. 19 Закону №875, Пенсійний фонд України надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

• про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
• про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
• необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв’язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств е-порталу Пенсійного фонду України у затвердженій формі. Тобто кожному роботодавцю слід самостійно дізнатися про нараховані штрафи через е-портал послуг ПФУ. Як на сайті е-послуг ПФУ перевірити нараховані штрафи, ми писали тут.

Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, ФОПів, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг ПФУ протягом п'яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Інформація про дату і час надсилання розрахунків надається Пенсійним фондом України в електронному вигляді у формі квитанцій протягом трьох робочих днів з дня їх надсилання.

Штрафи за невиконання нормативу

Розмір штрафу залежить від загальної кількості працівників та від кількості непрацевлаштованих осіб з інвалідністю. Усі ці показники братимуться в середньому за рік, тож працевлаштувати особу з інвалідністю у грудні для виконання нормативу буде недостатньо:

• якщо у роботодавця від 8 до 25 працівників і потрібно працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, але не зробити цього, то штраф буде у розмірі половини середньої річної заробітної плати працівників;
• якщо працівників більше, то за кожну особу з інвалідністю, яку роботодавець всупереч нормативу не працевлаштує, буде штраф у розмірі цілої середньої річної заробітної плати працівників.

За ст. 20 Закону №875 сплатити штраф за надісланим вам розрахунком треба до 15 квітня.

У Законі №875 не прописано жодних пільг на час воєнного стану. Тому не варто забувати, що порушення термінів сплати штрафу тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У разі несплати штрафу або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення у примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Судова практика щодо невиконання нормативу

Судова практика під час розгляду спорів з Фондом соцзахисту осіб з інвалідністю щодо недотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, така:

– підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно: 

• розробило необхідні заходи зі створення для них робочих місць, зокрема створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало Центр зайнятості; 
• проте фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю;

– працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка, своєю чергою, здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

Нормами чинного законодавства не покладено обов’язку на підприємства щодо самостійного пошуку осіб з інвалідністю для їх подальшого працевлаштування (посилання на численну судову практику ВС можна знайти у справі №640/10944/20, її і дотепер використовують суди під час прийняття рішень).

Тому для забезпечення виконання нормативу роботодавці можуть здійснювати пошук осіб з інвалідністю на вакантні місця самостійно або звернутися за допомогою до територіального центру зайнятості. Так само, як і забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом безпосереднього звернення осіб з інвалідністю до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Доказами, що свідчать про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у т. ч. спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є:

• наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, 
• звіт форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», що подається у порядку, визначеному наказом Мінекономіки від 12.04.2022 №827-22.