Звісно, ми не закликаємо бухгалтерів та головбухів недбало ставитись до виконання своїх обов’язків, проте кожен з нас розуміє, що під час складення платіжних документів у паперовому та/або в електронному вигляді бухгалтери не застраховані від помилок через банальну неуважність та значне навантаження. Не говорячи вже про постійні зміни у чинному законодавстві та періодичні зміни платіжних реквізитів.
Тому зараз нас цікавить інше: чи обов’язково помилки у реквізитах платіжних доручень на сплату загальнодержавних та місцевих податків мають призвести до невизнання факту сплати цих податків та нарахування штрафів?
Це дивлячись, яка помилка. Звісно, якщо в платіжному дорученні була зазначена менша сума, ніж треба було сплатити, то виправити її без штрафу можна лише, якщо доплатити різницю, не порушуючи граничний строк сплати податку. А якщо помилка інша?
Слід сказати, що такі помилки переважно виявляються самими платниками податків, про що вони складають листи з проханням зарахувати платіж за правильними реквізитами щодо відповідного податку. Але, задовольняючи такі прохання, фіскальні органи часто застосовують штрафи та пеню. Чи є надія від них якось "відбитися"? Подивимося на прикладах.
Неправильний ІПН або ЄДРПОУ платника
У 2018 році стали предметом розгляду Верховним судом:
1) відсутність у платіжному дорученні фізсоби-підприємця ІПН під час сплати єдиного податку за березень 2015 року (Постанова Верховного суду від 30.01.2018 р. № 810/875/17);
2) помилка в платіжному доручені на сплату податку на прибуток за 2013 рік у коді ЄДРПОУ платника (зазначила ЄДРПОУ контрагента) (Постанова Верховного суду від 13.02.2018 р., справа №826/3999/16).
Верховний суд, розглядачи спори щодо нарахування органами ДФС податків та штрафів, пені у вищенаведених випадках виявлення помилок у платіжних реквізитах не відійшов від позиції, визначеної ще у постанові ВСУ від 16.06.2015 р. у справі № 21-377а15.
А саме: аналіз норм Бюджетного кодексу дає підстави для висновку, що:
- усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету;
- податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Судами встановлено, що згідно з платіжним дорученням (хоча й з помилковими реквізитами) сума податку була зарахована на єдиний казначейський рахунок відповідного бюджету. Тому помилка у платіжному дорученні щодо ЄДРПОУ юрособи - платника податку або навіть відсутність ІПН фізособи-підприємця під час сплати податку в строк, встановлений відповідною нормою ПКУ, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
Таким чином, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ПКУ чи п. 300.1 ПКУ відповідно.
Зауважимо: такими аргументами можна скористатися, наприклад, і у разі сплати податку на неправильний номер банківського (але бюджетного) рахунку. Адже логіка буде та ж сама – кошти до бюджету зараховані і це відбулося вчасно, то які претензії до платника?
Але слід мати на увазі, що податківці з таким лояльним до платників податків підходом, дуже не згодні. Тому боротися доведеться до останньої судової інстанції.
Як аргумент вони наполягають різницю між поняттями «сплата податку» та «зарахування податку» (а саме останнім користується ВС).
Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення, тобто платник податку вступає у відповідні податкові правовідносини. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов'язкових платежів). Докладніше про це читайте у листі ДФСУ.
Помилка у номері рахунку під час сплати ЄСВ
Аналогічна позиція застосовується судами при розгляді спорів щодо помилки у платіжному дорученні реквізитів розрахункового рахунку на сплату ЄСВ (постанови Верховного суду від 14.02.2018 р., справа №816/1254/17, та від 21.02.2018 р., справа №813/1008/16).
Посилаючись на приписи п. 4 ч. 2 ст. 6, ч. 7, 8 ст. 9, ст. 11, ст. 25 Закону про ЄСВ, суд дійшов висновку, що штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум ЄСВ на невідповідний рахунок.
Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
Отже, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів. Помилка при зазначенні невідповідного рахунку 3719 - не підстава для застосування до підприємств штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.