На форумі «Дебету-Кредиту» та в нашій бухгалтерській групі на Facebook читачі досить часто піднімають питання виконання рішень судів щодо стягнення зарплати, оплати за вимушений прогул та інших виплат за рішенням суду на користь працівника в частині утримання з присуджених сум податків – військового збору та ПДФО.
Справа в тому, що суди по-різному вказують у своїх рішеннях присуджені суми. Деякі зазначають суму, належну на руки, деякі – до утримання податків («брудними»). Якщо суд вказав у рішенні, який варіант він вибрав, то жодних проблем щодо визначення стягненої суми не виникає.
Але є й третій варіант, досить поширений, - коли суд в рішенні не зазначає, чи стягнута сума є «чистою», чи «брудними». Тоді Державна виконавча служба (або приватний виконавець), намагаючись буквально виконати рішення суду про стягнення коштів, стягне саме ту суму, що вказана в рішенні суду. І якщо суд вказав суму “брудними”, то роботодавець муситиме платити податки за власний рахунок, а не за рахунок виплаченого доходу.
З’ясувати, з яких розрахунків виходив суд при визначенні присудженої суми можна, адже саме роботодавець під час суду, як правило надає довідку, з якої обчислюється середній заробіток. Помноживши середньоденний заробіток на кількість днів вимушеного прогулу, суд отримує розмір компенсації за вимушений прогул. Ці розрахунки ним зазвичай наводяться в тексті судового рішення (не в резолютивній частині, а в мотивувальній). Але виконавців, як правило, цікавить лише резолютивна частина, де саме вказана сума.
Наприклад, маємо постанову Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі №359/10023/16-ц, де підприємство оскаржило дії державного виконавця, що стягнув із рахунку підприємства суму «грязними» (а точніше різницю між сумою («брудними», зазначену в рішенні суду, і «чистими», яку на виконання рішення суду підприємство сплатило працівнику самостійно).
Проблема виникла саме тому, що в рішенні суду не було вказано, що сума визначена до утримання податків. Справа пройшла дві інстанції і підприємству було відмовлено в захисті. Лише Верховний Суд став на бік роботодавця. Суд визнав дії державного виконавця незаконними і зобов’язав повернути кошти. Для прийняття цього рішення Верховний Суд дослідив первинне рішення суду (за яким здійснювалося стягнення), і встановив, що в ньому йшлося саме про суму «брудними».
Також у частині моральної шкоди Верховний Суд зазначає наступне: «Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сума відшкодування моральної шкоди, стягнута з роботодавця на користь працівника на підставі судового рішення підлягає оподаткуванню, таким чином, ДП «…» при виконанні судового рішення діяло відповідно до вимог податкового законодавства та як податковий агент обґрунтовано утримало із визначеної судом суми у 2000,00 грн відшкодування моральної шкоди податок на доходи фізичних осіб у розмірі 360,00 грн та військовий збір у розмірі 60,00 грн».
Зауважимо, що обраний підприємством шлях, як і саме рішення Верховного Суду, автоматично не вирішать проблему виконання таких судових рішень. Адже йдеться про неуважність суддів при виготовленні текстів судових рішень. Верховний Суд вказує: «Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.». Тому суди повинні зазначати про це в судовому рішенні, а точніше в резолютивній частині, що сума наведена без врахування податків. Податки, звичайно, має утримати роботодавець, який цю суму виплачує.
Тому в разі, коли підприємством отримано рішення суду про присудження виплат працівнику, і з нього не видно, чи є це сума «чистими» чи «грязними», і підприємство, виходячи з власних розрахунків, розуміє, що це сума «грязними», варто прогнозувати спір із працівником (і виконавцем) щодо виконання цього рішення. Адже працівники в таких справах налаштовані на конфлікт і це їхній інтерес – отримати більшу суму, яка нібито присуджена судом, і вказана в рішенні.
У такому випадку ми радимо звертатися до суду за роз’ясненням судового рішення в порядку ст. 271 ЦПК. До речі, за таким роз’ясненням може звернутися і виконавець. Однак доцільно зробити це самостійно, адже закон передбачає можливість роз’яснення лише до виконання рішення суду (як, наприклад, Бородянський районний суд Київської област, який в ухвалі від 18.04.2018 р. відмовив у роз’ясненні рішення суду, оскільки воно було виконане).
Суд розглядає заяву про роз’яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено таке рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Про роз’яснення або відмову у роз’ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Наведемо для прикладу ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12.04.2018 р. у справі № 552/5424/17, де суд суд дійшов висновку, що «резолютивна частина ухваленого судового рішення в частині вирішення вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є не зовсім зрозумілою та викликає обґрунтовані труднощі у відповідача при її виконанні». У зв’язку з таким суд роз’яснив: «При виконанні рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу … підлягають відрахуванню обов’язкові платежі та податки передбачені чинним законодавством».
Аналогічне роз’яснення дано ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22.08.2018 р. у справі № 552/8585/17. У цій справі суд, постановляючи рішення, навів незрозуміле формулювання резолютивної частини постанови Апеляційного суду Полтавської області від 31.05.2018 року вбачається, що в ній вказано: «Стягнути …середній заробіток за час вимушеного прогулу … без утримання податку з доходів, військового збору та інших обов'язкових платежів.». Оскільки таке формулювання нібито говорить про те, що ці суми не оподатковуються! Тому суд роз’яснив в ухвалі наступне: «середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2017 року по 18.05.2018 року в сумі 16818,42 грн, а податок з доходів, військовий збір та інші обов'язкові платежі мають бути нараховані юридичною особою - боржником на вказану суму та сплачені до бюджету» .
Звичайно, що таке формулювання також далеке від досконалості, адже суд в мотивувальній частині цієї ухвали визнає, що податки підлягають сплаті за рахунок працівника. Втім, ухвала суду про роз’яснення рішення суду, як уже зазначалося вище, може бути оскаржена.
Висновки
Якщо не вдається вирішити питання щодо утримання податків з виплачуваних сум за рішенням суду за рахунок цих сум, шляхом роз’яснення рішення суду, виконавця варто ознайомити з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в розглянутій вище постанові від 18.07.2018 р.
Якщо це не дозволить вирішити спірне питання, доведеться оскаржувати дії державного виконавця в порядку, в якому діяв роботодавець в цій справі (цей порядок детально описано в постанові ВС).