Індивідуальні трудові спори (далі – ІТС) у законопроекті №2708 регулюються главою VIII (статті 84-90). Розглянемо, чим ці норми відрізняються від тих, що у КЗпП.
Перша відмінність від КЗпП – надано визначення терміну «індивідуальний трудовий спір». Це розбіжності між працівником та роботодавцем. Вони можуть виникати як під час здійснення трудових відносин, так до їх початку та після їх припинення.
Друга відмінність – комісії за трудовими спорами більше не буде. Лише суди зможуть розглядати ІТС. При цьому сторони можуть звертатися до суду не лише щодо захисту трудових прав та інтересів працівника, але й, наприклад, для встановлення, зміни або тлумачення умов трудового договору, адже законопроект імперативно зобов’язує укладати письмові трудові договори з кожним працівником.
При цьому вводиться інститут медіації – процедура врегулювання трудового спору шляхом переговорів за допомогою одного або декількох медіаторів. Але законопроект не передбачає, хто може бути медіатором. Для медіації потрібна взаємна згода працівника та роботодавця, а за її результатами укладається мирова угода, що є обов’язковою для сторін.
Якщо сторони не домовилися в результаті переговорів, але, як-то кажуть, принаймні спробували, то звернення сторін до суду звільняється від сплати судового збору.
Третя відмінність – строки звернення до суду. За ст. 233 КЗпП, у працівника є три місяці для подання позову, а при звільнені – один місяць. Якщо йдеться про оплату праці, то строк взагалі ніяк не обмежується.
У законопроекті загальний строк, до якого тепер входять і випадки незаконного звільнення, становить три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. А строк для подання позову щодо стягнення зарплати обмежили одним роком.
Якщо позовній заяві передувала невдала спроба медіації, то позов треба подати до суду протягом одного місяця з дня складання акта про відмову сторін від підписання мирової угоди.
Четверта відмінність – розширено можливості працівника при незаконному звільненні. Наразі згідно зі ст. 235 КЗпП незаконно звільнений працівник повинен бути поновлений на попередній роботі. За законопроектом, працівник може обирати:
- або поновлення на роботі та стягнення середньої зарплати за вимушений прогул;
- або просто стягнення середньої зарплати за період від дня звільнення до дня прийняття судом рішення у справі, тобто без поновлення на роботі.
При цьому за клопотанням роботодавця (і у разі згоди працівника) суд може замість поновлення на роботі прийняти рішення про виплату працівникові компенсації в розмірі, визначеному за домовленістю сторін, але не нижче середньої заробітної плати за 6 місяців.
Крім того, в законопроекті є нова норма: що робити у випадку ліквідації роботодавця і неможливості через це здійснити поновлення на роботі.
У такому разі суд визнає особу такою, яку було звільнено на підставі статті 35 Закону, тобто за ініціативою роботодавця. Так, за законопроектом роботодавець може просто звільняти працівників, без якихось законодавчо визначених підстав, але з передчасним попередженням або з виплатою компенсації. Після цього суд зобов’язує ліквідаційну комісію або орган, уповноважений управляти майном ліквідованої юридичної особи або правонаступника провести відповідні виплати працівнику.
***
Читайте також:
- Звільнення працівників за власним бажанням: що змінить Закон «Про працю»?
- Як укладатимуться трудові відносини: аналіз законопроекту «Про працю»
- Індексацію зарплати хочуть скасувати: новація законопроекта «Про працю»
- Закон про працю замість КЗпП: з'явився текст проекту!
- Відряджені працівники у проекті закону «Про працю»
- Відповідальність роботодавців згідно з законопроектом «Про працю»
- Простої «по-новому»: аналіз законопроекту «Про працю»
- Оплачувані відпустки за законопроектом «Про працю»: як це буде?
- Відпустки без збереження заробітної плати за законопроектом «Про працю»
- Види трудових договорів за проектом Закону «Про працю»
