Ухвала ВССУ від 27.09.2017 р., справа №199/1258/16-ц
ВССУ, скасувавши рішення апеляційного суду, залишив с силі рішення суду першої інстанції і при цьому зазначив, що на "сумісника" поширюються всі гарантії працівника. А отже, його неможливо звільнити під час перебування на лікарняному, оскільки звільнення працівника-"сумісника" у зв’язку з прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником, є звільненням з ініціативи роботодавця. Адже, згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Скасовуючи рішення апеляційного суду, ВССУ виходив з того, що суд неправильно застосував Положення №43, яке передбачає можливість звільнення з роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ й організацій з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником (п. 8).
Зокрема, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ст. 7 КЗпП не містить такої підстави звільнення, як прийняття на роботу працівника, який не є сумісником, а вказане Положення поширює свою дію лише на державні підприємства, установи і організації, якими відповідач у справі (комунальне підприємство) не є.
Посилання ж апеляційного суду на те, що позивач працює на іншій роботі і його трудові права не порушені, не має правового значення, оскільки дотримання трудових прав працівників, у тому числі, які працюють за сумісництвом, є загальнообов’язковим.
Користуючись нагодою, не зайво нагадати, що відповідно до ст. 21 КЗпП працівники підприємств, установ, організацій мають право крім основного трудового договору укладати трудові договори про роботу за сумісництвом. При цьому таких договорів може бути кілька, тобто працювати за сумісництвом можна не на одному підприємстві.
На практиці існує таке поняття, як зовнішнє сумісництво та внутрішнє сумісництво.
При зовнішньому сумісництві робота виконується на іншому підприємстві чи в суб’єкта підприємництва. Трудова книжка зберігається на підприємстві за основним місцем роботи працівника.
При внутрішньому сумісництві робота виконується на тому самому підприємстві. При цьому працівник працює як основний працівник і як сумісник, але роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час.
Робота за сумісництвом відображається в Табелі обліку робочого часу та оплачується пропорційно відпрацьованому часу.
Факт укладення трудового договору на умовах сумісництва має бути відображений у заяві працівника та в наказі (розпорядженні) роботодавця.
Запис про роботу за сумісництвом, за бажанням працівника, заноситься до трудової книжки за основним місцем роботи на підставі довідки з місця роботи за сумісництвом. Відповідно до п. 2.14 Інструкції №58 робота за сумісництвом у трудовій книжці працівника зазначається окремим порядком.
Щорічна відпустка за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві. Сумісник, який працює на тому самому чи іншому підприємстві, має право на отримання компенсації за невикористану відпустку так само, як і основний працівник.
При внутрішньому сумісництві нарахування заробітної плати за час відпустки або компенсації за невикористану відпустку провадиться окремо за основною посадою та окремо за посадою (професією) за сумісництвом відповідно до вимог п. 3 Порядку№100.
Слід звернути увагу на те, що працівник не може одночасно виконувати роботу за основним місцем роботи і за сумісництвом, оскільки це буде вважатися суміщенням професій.
Олександр Боков
***
Читайте також:
Правомірність роботи за зовнішнім сумісництвом у декількох роботодавців: позиція Держпраці
"Сумісник" не зобов'язаний повідомляти роботодавця про звільнення з основного місця роботи
Аналітика від Дт-Кт: